Працюю в системі освіти 16 років. Викладаю хімію та
природознавство. Люблю дітей. Не уявляю себе без своєї роботи. Щира з усіма та
в усьому. Чесна, вимоглива до себе.
Учительське кредо: «Через терни – до зірок. Можливо, цією
психологічною установкою прирікаю своїх вихованців на життєві терни (їх все
одно не уникнути), але впевнена, що попереду в них і яскраві зірки.
Задоволена, що можу допомогти дітям, щоб вони не
почувалися самотніми. Це спонукає працювати і просуватися далі у своїх
дослідженнях. Вважаю, що життя вимагає постійного руху вперед, змін,
удосконалення, роботи над собою.
Своє серце щиро віддаю дітям. Намагаюся бути
доброзичливою, урівноваженою, коректною, толерантною. Усвідомлюю свою
відповідальність не лише за якість знань учнів, а насамперед за збереження
здоров’я дитини.
«Щастя виборюють працею. Людина — творець свого щастя» —
де почула ці слова, від кого, коли — не пам’ятаю. Але з цим, мабуть, варто
погодитись, тому що справжнє щастя — це передусім уміння любити життя і людей.
Щастя — то горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, на мою думку, чи
не найважливіше — це уміння віддати всі свої сили, своє душевне тепло, полум’я
свого серця служінню людям. Народжена високим гуманізмом відданість робить
людину щасливою. І все ж таки, де криється справжнє щастя? Відповідь має бути
однозначною — в улюбленій роботі.
Я щаслива, що працюю учителем! Для мене немає кращої
професії, ніж ця. Вона неспокійна, але людяна, і в цьому її привабливість.
Звеличити, збагатити людину, зробити її життя по-справжньому повноцінним,
багатогранним може тільки всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні
погляди може дарувати людині творча праця на благо її процвітання на Землі.
Саме такою працею я займаюсь:
Не знаю я, що буде після нас,
В які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється,—
час...
І встигнути зробити щось,
лишити по собі,
І неабиякий слід, а добрий.
Комментариев нет:
Отправить комментарий